Автор: П’єр Скордія –
Україна – це країна, яку я добре знаю, і з якою мене зв’язують тривалі контакти. Тому не дивно, що я проводжу без сну усі останні ночі, з моменту нападу Росії на Україну, який став для мене жахливим ударом. Фото, що ми бачимо по ТБ і Інтернету, мені, як історикові, відразу ж нагадали бліцкриг нацисткої Німеччини в 1939 році по захопленню Польщі. І це у той момент, коли ось вже місяць російські медіа звинувачували американців в антиросійській істерії, стверджуючи, що у них немає ані найменшого наміру завойовувати Україну.
В той же час, попередній епізод анексії Криму Росією, повинен був нас насторожити і попередити про небезпеку. Усі ознаки появи і поширення російського експансіоністського націоналізму вже були в наявності.
На жаль, Західний світ, країни Західної Європи віддали перевагу покаранню половинчастими санкціями, вважаючи, що Путін залишається розумним політиком і діє у рамках європейської логіки. Не слід забувати також, що сьогодні ворог номер один для Західного світу – це ісламський тероризм, який в тій чи іншій мірі торкнувся кожного з нас. Більше того, деякі навіть бачили в Росії, що блискавично вторглася в Сирію, своєрідного союзника, що захищає іудейсько-християнський світ [1], і це незважаючи на численні попередження, що звучали від окремих інтелектуалів, таких як американський історик Тімоті Снайдер або ж російський дисидент Гаррі Каспаров про справжню природу путінського режиму.
Початковий шок досить швидко змінився гнівом і єдиним питанням : як і що ми можемо зробити, щоб допомогти Україні? Безглуздо говорити про яке-небудь мирне врегулювання війни до тих пір, поки Путін у влади. І в той же час я запитав себе, а чи можна взагалі ще щось зробити в цій ситуації або ж путінський цинізм і бажання йти до кінця і добитися бажаного за будь яку ціну привів нас до точки неповернення?
І от увечері 27 лютого я отримую повідомлення від одного мого українського друга, який пише :
Вітаю П’єре! Дякую за твою підтримку. Я зі своїми рідними в моєму містечку, і ми, всі, готові битися за мою Україну! За мою землю! Будь ласка, розкажи про це всьому світу! Дякую, дорогий друг! І Пане Бог на нашому боці!
Перед вами цей українець, що вільно розмовляє трьома мовами, – українською, російською, англійською, це християнин, який одружений на іудейці, батько трьох дітей, в ньому немає нічого від нациста, яким хоче бачити українця сьогоднішня російська пропаганда.
Справжній винуватець цієї війни – це президент Росії, Володимир Путін, і в цьому немає ані найменшого сумніву. Проте, росіяни як і раніше вірять Путіну і російській пропаганді, і, природно, виникає питання – що це? Дурість, фаталізм, колективна амнезія недавньої історії?
З одного боку, це пенсіонери і бюджетники, травмовані колись на початку 90-х, розпадом СРСР і особливо економічним хаосом, що прийшов слідом. Ці люди, як і раніше в пошуках реваншу, у пошуках втраченої національної величі, і саме це і пропонує їм колишній агент КДБ і нині кремлівський автократ. Образи імперської величі угамовують їх спрагу реваншизму, і вони з радістю заковтують все, чим їх годує кремлівська пропаганда, залишаючись сліпими, глухими і байдужими, у кращому разі, а й ще агресивно-заперечують, в гіршому, все, про що повідомляють опозиційні медіа або ж Інтернет. Я упевнений, що вони в курсі, що в Україні війна, але віддають перевагу офіційному дискурсу того, що відбувається, бо він їх цілком влаштовує.
З іншого боку, олігархи і корумповані технократи, сліпі до всього, що не служить їх вигоді і ще більшому збагаченню. Вони прекрасно розуміють, що відбувається, адже основне їх багатство – вілли, активи, яхти, елітні пансіонати для дітей і тому подібне знаходиться в Західній Європі або США, але вони здавна звикли до подібного цинічного дводумства і не збираються нічого міняти до тих пір, поки це служить їх збагаченню.
І, нарешті, існує російська православна церква Московського патріархату, що просуває і захищає горезвісний російський націоналізм панславіста : нація, мова, релігія. І глава Московської патріархії, що виношує лише одну ідею, – покласти край православної церкви України Київського патріархату. Цей узурпатор слова Божого підтримує і посилює агресивний путінський націоналізм. Його церква така ж продажна і кримінальна, як і московський уряд.
І зараз ми платимо дорогу ціну за необґрунтовану політику колишнього канцлера Німеччини, яка нав’язала режим жорсткої економії усім країнам, членам ЄС, вимагаючи від них зменшення бюджетних витрат на армію, але, природно, це не поширювалося на продаж німецьких підводних човнів Греції. Більше того, вона проводила політику, що провокує енергетичну залежність від Росії, відмовляючись жертвувати газопроводом Північний потік 2, і усе це, незважаючи на експансіонізм путінської Росії, війну, що була розв’язана в Грузії в 2008, анексію Криму в 2014 і війну на Донбасі, що почалася в 2014, яку Росія ініціювала і підтримувала всі ці вісім останніх років. Подібна європейська політика виявилася не лише не далекоглядною, але і прикладом неймовірного економічного егоїзму. Підтримувати мирний діалог з Путіним був її мантрою, і саме цю пораду вона дала Еммануелю Макрону перед своїм відходом з політики [2].
І, звичайно ж, існує російська пропаганда на Заході, яка вже розповсюдила в Європі безліч брехливих тверджень, як те, що Україна – це штучно створена країна, що української нації не існує, так само як і української мови; що Україна – це країна, розділена між україно, – і російськомовними; це брехня про те, що на Західній Україні живуть українські націоналісти, яких російська пропаганда називає не інакше, як нацистами, що ненавидять і дискримінують російськомовних українців Східної Україні. Такі і подібні до них брехливі твердження місяці і роки поширювалися як російськими пропагандистськими медіа Russia Today (Раша Тудэй) і Sputnik (Супутник) в Західній Європі, так і їх зарубіжними медіа підлабузниками на “російських дотаціях”. І, нарешті, “корисні ідіоти”. Політичні особи, що мають темні фінансові і бізнес інтереси з Росією, такі як колишній канцлер Німеччини – Шредер або ж колишній прем’єр міністр Франції – Фійон, такі, як сумнозвісні Берлусконі, Марьяні або ж Марин Ле Пен. Який сором!
І перед цією грубою і жахливою агресією мирної і демократичної держави, якою стала Україна за роки незалежності, з боку, так званої, демократичної європейської країни, ми повинні замислитися про ті загрози, які несуть авторитарні режими усім європейським демократіям і всьому демократичному світу.
Але перша перемога вже досягнута – і це перемога того живильного мессиджа, який вдихнула Україна в дряхліючі європейські демократії ціною своєї крові, пролитої за загальноєвропейські цінності. Бажання знищити своїх слов’янських братів стане, та вже і стало для тоталітарної Росії початком кінця. НАТО, що знаходиться за влучним виразом Еммануеля Макрона в стані церебральної смерті, здається стало виходити з коми.
І мільйони українських біженців тільки посилять проєвропейський і проатлантичний вектор Євросоюзу.
Російський народ, повстань, пора, нарешті, виходити на вулиці і брати владу у свої руки! Путін такий же смертний, як і будь-який з нас!
[1] Проте, не варто забувати, що саме Путін призначив Кадирова створювати російську ісламістську республіку в Чечні, і він же, залишив напризволяще християн-вірмен Нагірного Карабаху, загиблих або виселених зі своєї землі азербайджанцями мусульманами
[2] І, ми не можемо докорити Макрону, що він не намагався нічого зробити, щоб зберегти мир
Follow Us
